Єдність прав і обов'язків громадян означає, що корис¬тування правами та свободами неможливе без виконання відповідних обов'язків. Право кожного на вільний роз¬виток може здійснюватися лише до того, поки при здійс¬ненні цих прав не порушуються права і свободи інших людей, суспільства в цілому. Обопільна відповідальність держави та громадянина означає, що громадянин за вчинені правопорушення несе юридичну відповідальність перед державою, а вона від¬повідальна перед громадянином за наслідки своїх діянь й у разі завдання йому незаконних збитків має компен¬сувати заподіяну шкоду. Кожному праву громадянина відповідає обов'язок інших суб'єктів створювати умови для реалізації цього права. Принцип єдності права і обов'язків не тільки забезпечує правове становище особи, але і як наслідок, детермінує і певним чином спрямовує її юридично значущу поведінку. Регулятивна «міць» принципу єдності прав і обов'язків реалізується в конкретних правовідносинах, де він виступає запорукою їх належного формування та безперешкодного здійснення. Значення принципу єдності прав і обов'язків для правової системи суспільства багатогранно і полягає в тому, що він: забезпечує баланс приватних і публічних інтересів; спрямований на встановлення і підтримання партнерських відносин між державою та особою; сприяє розвитку індивідуальної правосвідомості, формування ціннісно-правових орієнтацій; забезпечує правовий статус особистості; надає безпосередній вплив на регулювання поведінки людей; захищає більш слабку сторону правовідносини; відображає динамічний потенціал права; має глибоку моральну основу, нерозривно пов'язаний з морально-етичними ідеалами; є запорукою еволюційного, гармонійного розвитку особистості і суспільства.
Права, свободи й обов’язки людини і громадянина є основоположною частиною Конституції України. Вирішення проблем прав людини в ній характеризується принципово новими для України підходами. Поняття прав людини відображає той факт, що за кожною особою визнається певний комплекс природних, невід’ємних прав та властивостей, які зумовлюються самим фактом існування людини і мають розглядатися як гарантії її гідності. Обов'язок - це парна категорія з правом, оскільки обов'язок є способом забезпечення права. Права людини і громадянина, якими б об'ємними вони не були, усе-таки не є безмежними, абсолютними, бо їх використання не повинно завдавати шкоди іншим людям, суспільству в цілому. Використання людиною своїх прав одночасно передбачає її обов'язок захищати і зміцнювати ці права - заради себе і задля інших. Навіть громадяни розвинених демократій часто неправильно розуміють цю рівність і іноді користуються правами, ігноруючи обов'язки. Обов'язки громадян за Конституцією України 1996р.: 1) захищати Вітчизну, її незалежність і територіальну цілісність; 2) поважати її державні символи; 3) додержуватися Конституції та законів України; 4) проходити військову службу; 5) не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки; 6) сплачувати податки і збори у розмірах, встановлених законом; 7) не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; 8) мати повну загальну середню освіту; 9) не використовувати власність шляхом завдання, шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршення екологічної ситуації і природних якостей землі тощо. Таким чином, використання і здійснення прав і свобод людини і громадянина є невід'ємним від виконання ним обов'язків, законодавчо закріплених державами. На жаль, відповідальність за невиконання деяких обов'язків не передбачається, що ускладнює їх реалізацію.
Проць Уляна Права та обовязки людини є основою Конституції України. Це не відємний фактор мирного співіснування людини у суспільстві, як і людини у державі. Це своєрідний лист обмежень для суспільства, створений за для ввічливого та спокійного життя, за для захисту усіх жителів Землі та за для запобігання всесвітньому хаосу та безпорядку. Очевидно, що кожна держава здатна існувати та нормально функціонувати як цілісний організм лише з допомогою основих законів про свободи й обовязки своїх громадян. Проте коли певне право порушується, певний обовязок ігнорується або не дотримується - це строго засуджується як з боку держави, так і з боку сусільства. Фактично, диму без вогню не буває - як і не буває права без обовязку, а обовязку без права. Люди змушені отримуючи права від держави віддавати щось у замін(обовязки), інакше це нарушує природну рівновагу, це унеможливлює існування держави в цілому, це породжує хаос і вседозвілля, свавілля громадян. Можливо єдиним виключенням є право людини на життя, котре є найважливішою умовою сучасного демократичного життя.
Права і свободи людини є не відчужуваними через те, що належать кожному від народження. Саме через це права і свободи людини мають бути об'єктом захисту з боку держави, незалежно від того, має людина громадянство чи ні. Цей принцип закріплено в Конституції (ст. 21), де стверджується, що "...права і свободи людини є невід -чужуваними та непорушними". Невід'ємність прав людини означає, що всі права і свободи людина набуває від свого народження ("від природи"), ніхто свавільно не може бути позбавлений жодних прав і свобод, їх гарантування, охорона і захист є обов'язком держави, а сфера реалізації невід'ємних прав і свобод утворює автономний соціальний простір дій індивіда в межах, вільних від державного втручання. Єдність прав і обов'язків громадян означає, що користування правами та свободами неможливе без виконання відповідних обов'язків. Право кожного на вільний розвиток може здійснюватися лише до того, поки при здійсненні цих прав не порушуються права і свободи інших людей, суспільства в цілому. Обопільна відповідальність держави та громадянина означає, що громадянин за вчинені правопорушення несе юридичну відповідальність перед державою, а вона відповідальна перед громадянином за наслідки своїх діянь й у разі завдання йому незаконних збитків має компенсувати заподіяну шкоду. Кожному праву громадянина відповідає обов'язок інших суб'єктів створювати умови для реалізації цього права.
Єдність прав і обов'язків громадян означає, що корис¬тування правами та свободами неможливе без виконання відповідних обов'язків. Право кожного на вільний роз¬виток може здійснюватися лише до того, поки при здійс¬ненні цих прав не порушуються права і свободи інших людей, суспільства в цілому.
ВідповістиВидалитиОбопільна відповідальність держави та громадянина означає, що громадянин за вчинені правопорушення несе юридичну відповідальність перед державою, а вона від¬повідальна перед громадянином за наслідки своїх діянь й у разі завдання йому незаконних збитків має компен¬сувати заподіяну шкоду.
Кожному праву громадянина відповідає обов'язок інших суб'єктів створювати умови для реалізації цього права.
Принцип єдності права і обов'язків не тільки забезпечує правове становище особи, але і як наслідок, детермінує і певним чином спрямовує її юридично значущу поведінку. Регулятивна «міць» принципу єдності прав і обов'язків реалізується в конкретних правовідносинах, де він виступає запорукою їх належного формування та безперешкодного здійснення.
Значення принципу єдності прав і обов'язків для правової системи суспільства багатогранно і полягає в тому, що він: забезпечує баланс приватних і публічних інтересів; спрямований на встановлення і підтримання партнерських відносин між державою та особою; сприяє розвитку індивідуальної правосвідомості, формування ціннісно-правових орієнтацій; забезпечує правовий статус особистості; надає безпосередній вплив на регулювання поведінки людей; захищає більш слабку сторону правовідносини; відображає динамічний потенціал права; має глибоку моральну основу, нерозривно пов'язаний з морально-етичними ідеалами; є запорукою еволюційного, гармонійного розвитку особистості і суспільства.
Права, свободи й обов’язки людини і громадянина є основоположною частиною Конституції України. Вирішення проблем прав людини в ній характеризується принципово новими для України підходами. Поняття прав людини відображає той факт, що за кожною особою визнається певний комплекс природних, невід’ємних прав та властивостей, які зумовлюються самим фактом існування людини і мають розглядатися як гарантії її гідності. Обов'язок - це парна категорія з правом, оскільки обов'язок є способом забезпечення права. Права людини і громадянина, якими б об'ємними вони не були, усе-таки не є безмежними, абсолютними, бо їх використання не повинно завдавати шкоди іншим людям, суспільству в цілому. Використання людиною своїх прав одночасно передбачає її обов'язок захищати і зміцнювати ці права - заради себе і задля інших. Навіть громадяни розвинених демократій часто неправильно розуміють цю рівність і іноді користуються правами, ігноруючи обов'язки. Обов'язки громадян за Конституцією України 1996р.: 1) захищати Вітчизну, її незалежність і територіальну цілісність; 2) поважати її державні символи; 3) додержуватися Конституції та законів України; 4) проходити військову службу; 5) не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки; 6) сплачувати податки і збори у розмірах, встановлених законом; 7) не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей; 8) мати повну загальну середню освіту; 9) не використовувати власність шляхом завдання, шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршення екологічної ситуації і природних якостей землі тощо. Таким чином, використання і здійснення прав і свобод людини і громадянина є невід'ємним від виконання ним обов'язків, законодавчо закріплених державами. На жаль, відповідальність за невиконання деяких обов'язків не передбачається, що ускладнює їх реалізацію.
ВідповістиВидалитиПроць Уляна
ВідповістиВидалитиПрава та обовязки людини є основою Конституції України. Це не відємний фактор мирного співіснування людини у суспільстві, як і людини у державі. Це своєрідний лист обмежень для суспільства, створений за для ввічливого та спокійного життя, за для захисту усіх жителів Землі та за для запобігання всесвітньому хаосу та безпорядку. Очевидно, що кожна держава здатна існувати та нормально функціонувати як цілісний організм лише з допомогою основих законів про свободи й обовязки своїх громадян. Проте коли певне право порушується, певний обовязок ігнорується або не дотримується - це строго засуджується як з боку держави, так і з боку сусільства. Фактично, диму без вогню не буває - як і не буває права без обовязку, а обовязку без права. Люди змушені отримуючи права від держави віддавати щось у замін(обовязки), інакше це нарушує природну рівновагу, це унеможливлює існування держави в цілому, це породжує хаос і вседозвілля, свавілля громадян. Можливо єдиним виключенням є право людини на життя, котре є найважливішою умовою сучасного демократичного життя.
Права і свободи людини є не відчужуваними через те, що належать кожному від народження. Саме через це права і свободи людини мають бути об'єктом захисту з боку держави, незалежно від того, має людина громадянство чи ні. Цей принцип закріплено в Конституції (ст. 21), де стверджується, що "...права і свободи людини є невід -чужуваними та непорушними". Невід'ємність прав людини означає, що всі права і свободи людина набуває від свого народження ("від природи"), ніхто свавільно не може бути позбавлений жодних прав і свобод, їх гарантування, охорона і захист є обов'язком держави, а сфера реалізації невід'ємних прав і свобод утворює автономний соціальний простір дій індивіда в межах, вільних від державного втручання.
ВідповістиВидалитиЄдність прав і обов'язків громадян означає, що користування правами та свободами неможливе без виконання відповідних обов'язків. Право кожного на вільний розвиток може здійснюватися лише до того, поки при здійсненні цих прав не порушуються права і свободи інших людей, суспільства в цілому.
Обопільна відповідальність держави та громадянина означає, що громадянин за вчинені правопорушення несе юридичну відповідальність перед державою, а вона відповідальна перед громадянином за наслідки своїх діянь й у разі завдання йому незаконних збитків має компенсувати заподіяну шкоду.
Кожному праву громадянина відповідає обов'язок інших суб'єктів створювати умови для реалізації цього права.